В 90 років: хороше самопочуття та відмінна пам’ять.  Михайло Йовжій відсвяткував свій ювілей.

Довгожитель с. Раково  Михайло Васильович Йовжій народився в с.Драгові, Хустського району. У сім’ї, де було троє дітей, Михайло був старшим сином.  4 роки провчився в початковій школі. А коли йому виповнилося 10 років разом з сім’єю переїхали жити до Німеччини, однак не надовго. Бо для того, аби залишатися там жити, потрібно було приймати німецьке громадянство, та батько Михайла не захотів йти проти російської влади. В армії хлопець прослужив аж 4 роки в Алтайському краї на кордоні з Китаєм - будували там залізничну дорогу. Після армії рік пропрацював на шахті у Донецьку. 

В 27 років познайомився з дівчиною, яка жила в мальовничій гірській місцевості с. Раково і вже через 3 тижні дружби, вони одружилися, бо “Михайло на язик був “масний ” - зізнається його дружина. Більше року жили на хустщині - батьківщині Михайла. Саме там і народився їх первісток Іванко. 

Однак, у дружини Михайла Васильовича захворіла тітка, яка дуже просила прийти доглянути за нею, тож, молода жінка з дитиною на руках пішки з с. Драгова прийшла до с.Раково, де врешті молода сім’я і залишилася жити. Разом у них народилося 7-ро дітей: 3 доньки і 4 сини.

Аби забезпечити сім’ю Михайло Васильович працював у колгоспі та їздив на заробітки по будівництву. Працював завзято та багато, бо був сильний фізично. Та й пам’ятає Михайло Васильович в свої 90 все чітко і ясно. Певно гірське раківське повітря йде йому на користь. Бо жартує та згадує смішні моменти з життя у деталях. Ось один із них:

Довірили якось Михайлу стерегти вертоліт для обприскування садів, а син Василь  йому каже:

• Батьку, ходіть додому, я постережу вертоліт за вас;

Пішов батько додому, вранці приходить: вертоліт стоїть, а сина і близько немає. Приходить додому до сина і каже:

• Пак сину, ти де?

• Няню, та я дурний мерзнути біля того заліза, та його і чорт не візьме. 

Відповідальний Михайло Васильович лише за голову взявся, бо на той час за таке можна було і у в’язницю потрапити та й не на один рік. 

В житті Михайла Васильовича було багато курйозів, про які ювіляр може розказувати багато, адже позаду, без десятка, століття, з чим ми його щиро вітаємо, та бажаємо у світлій пам’яті та здоровому дусі прожити ще багато років.